Навряд чи можливо відшукати ремесло більш давнє , ніж ковальство. Слідом за землеробством, скотарством і гончарством, майстерність обробки металу кілька тисячоліть тому було покликано на службу людської цивілізації. Згадка про неї зустрічається ще в міфології найдавніших племен і народів.
Обробка металу справила одну з перших, можливо , найзначніших технічних революцій в історії людства. Прогрес у цій сфері зробив можливими неймовірні перетворення і зайшов настільки далеко, що ковалі давнини не могли собі навіть уявити сучасні технології свого ремесла. Однак, незважаючи на всі придбання розвитку техніки, майстер- коваль не може бути замінений машиною в справі художнього кування.
Так склалося, що наприкінці ХХ століття , коли весь світ спрямовував свої погляди на технології майбутнього, українські майстри наполегливо відроджували незаслужено забуті, а іноді й втрачені, секрети ковальської справи. Найбільш активними серед інших ентузіастів виявилися віртуози із Донбасу, які не тільки займалися безпосередньо куванням, а й організували наприкінці 90-тих років перші в Україні фестивалі ковальської майстерності. Стрімке зростання популярнлості справи художньої обробки металу призвело до того, що за ініціативою Заслуженого діяча мистецтв України Віктора Бурдука була створена різними майстрами і підприємствами Гільдія ковалів Донбасу.
Як зареєстрована громадська організація Гільдія ковалів Донбасу ствердилася 1 червня 2007 року. Головою її став Віктор Бурдук, секретарем (із 2011) - Євгеній Лавриненко. На сьогоднішній день Гільдія є одним з найактивніших членів Творчого союзу «Ковалі і майстри художнього металу України». Можна стверджувати, що результатами своєї діяльності це об'єднання фактично додало Донецьку статус ковальської столиці України.
↧
Гільдія ковалів Донбасу
↧